
Для своєї сім’ї, рідних, знайомих Сашко був Лелекою.
Так його називали. Про життя Олександра Стовби, таке високе й вічне, про політ
у безсмертя розповіла учням сільський бібліотекар Іващук О.В. Затамувавши подих , слухала молодь уривок із книги О.Дмитренко «Аист», слухали
про поета, який у чужій країні, на чужій війні, здолавши пекельні муки, прийняв смерть мужньо. На заході учні читали вірші «Бежит сквозь пальцы времени песок», «Метеорит
живет мгновенье», «Говорят, что чудес не бывает…» та інші.

Наприкінці заходу молодь слухала пісні про дружбу, вірність, взаємодопомогу в афганських горах.
Немає коментарів:
Дописати коментар