Нинішнього року всіх татусів України можна сміливо вітати 21 червня - саме на цю дату припадає День батька.
Це свято офіційно відзначати почали зовсім нещодавно - з 2019 року. Таким чином, цього року це повинно відбутися всього вдруге.
5 книжок, які має прочитати кожен батько
Написати інструкцію про те, як бути хорошим батьком чи мамою, неможливо. Життя завжди складніше та цікавіше за будь-які книжки.
Та є твори, які дають приклад і надихають.
Здебільшого література для батьків видається для жінок.
Але є кілька дуже сильних книжок саме для чоловіків.
- Блог батька: зворотній бік моди на "хороших татусів"
- Блог психолога: усе найкраще - дітям. А що собі?
Норман Оллестад. "У захваті від шторму" (Crazy For The Storm)
GETTY IMAGES
Всі знають, що дітям треба приділяти час, але мало хто замислюється про якість такого часу. Адже разом дивитися з сином чи донькою телевізор - не значить приділяти увагу дітям.
Норман Оллестад написав спогади про свого батька. І від цих спогадів відразу стає соромно, що я сам далеко не такий, яким був його тато.У цій книжці особливо яскраво описаний саме якісний час тата й сина.
У цій книжці немає повчань чи порад. Це просто розповідь про життя, наповнене енергією та жагою до пригод.
Від раннього віку батько вчив маленького Оллестада керувати серфом. Постійно брав його з собою в гори та вчив кататися на гірських лижах.
У підлітковому віці Оллестад потрапив до складу олімпійської збірної США - саме завдяки тому, що батько вчив його ніколи не боятися і не здаватися.
Розповідати про сюжет немає сенсу - це буде вже спойлер. Ось найяскравіші цитати:
"Іноді мене дратувала його незламна харизма. Він перемагав усіх навкруги та завжди виходив першим. Але я все одно хотів бути схожим на нього".
"Я був у захваті від того, як легко й невимушено він поводився у стресовій ситуації, як спритно наповнював безнадійно гнітючу атмосферу красою та чарівністю".
Ще одна цікава деталь - батько, який послідовно вимагав від сина дотримуватися дисципліни тренувань і був непохитний у своїм вимогах, на словах звертався до нього дуже лагідно: "чудо-хлопчик", "малюк" або "Оллестад блискучий".
Він завжди вірив у сина, і той це відчував.
Артем Чапай. "Тато в декреті"
AFP/GETTY IMAGES
Stay-at-home-dad - це відомий та популярний в США жанр, в якому видано багато книжок та ведуться блоги.
В Україні ж це перша і поки єдина книжка такого жанру від україномовного автора.
Відомий журналіст і письменник Артем Чапай, тато двох хлопчиків, розказав про свій досвід перебування у декретній відпустці з дітьми. Корисне читання для чоловіків.
Сам Артем сказав про свою книжку так: "Я став краще розуміти свою дружину, її почуття, настрій. Я ніколи не запитаю: "Чим ти була зайнята цілий день?", бо на власному досвіді знаю - жінці з дітьми завжди є чим зайнятись, і часто доводиться робити кілька справ водночас".
Коли тато тривалий час бере на себе роль та обов'язки дружини, то це робить подружжя сильнішим, а самих чоловіка з дружиною - ближчими один до одного.
Головна ідея Артема - дати меседж чоловікам, які впевнені, що "сидіти дома з дітьми" - це значить відпочивати.
Рівень задач та емоційне навантаження в декреті можуть бути навіть більшими за звичайну роботу в офісі. Тим більше що бути батьком ніхто не вчить і все доводиться зрозуміти самому - гігієна малечі, вакцинація, режим сну, який завжди не співпадає зі сном батьків.
Компакт-диск "Василь Стус. Листи до сина"
GETTY IMAGES
Василю Стусу не пощастило з батьківством. Він встиг побути з сином Дмитром менш як рік - короткий період між двома арештами.
Після повернення батька з тюрми Дмитро вже був підлітком і спочатку не йшов на контакт. Але згодом між сином і татом вже була щира дружба, про яку молодший Стус згадує у своїй книжці "Василь Стус: життя як творчість".
Залишилися листи Василя Стуса до сина. Вони були видані окремим диском у 2009 році. Навіть уривки з них свідчать, наскільки важливим для поета було батьківство (орфографія та пунктуація - авторські):
"Насамперед, сину, я хочу, щоб Ти мав свій характер, а не був розмазнею, манною кашею для беззубих. Виробляй його постійно, не поступайся своєю волею перед обставинами. Бо Ти — це, насамперед, Твоя воля (бажання, мета, впертість і т.д.). А воля міцніє в подоланні перешкод".
Поет радить сину бути чистим "за всяку ціну й передусім", вести щоденник, регулярно питати себе - що ти зробив, щоб бути кращим, чеснішим, розумнішим? Дожив би поет до наших часів, вже напевно вважався тренером чи коучем з самовдосконалення.
Хоча доля не дала батькові й сину багато часу разом, але син, судячи з всього добре засвоїв уроки Стуса-старшого. Сам він написав та видав книгу про поета.
Джеймс Голліс. "У тіні Сатурна" (Under Saturn's Shadow)
GETTY IMAGES
Один із найвідоміших у світі юнгіанских психоаналітиків Джеймс Голліс ще в 1994 році написав невеличку, але глибоку книжку "У тіні Сатурна".
Головна ідея - чоловіку потрібно не виконувати роль, яку нав'язало йому суспільство, а знайти своє покликання в житті. Вчений вважає, що чоловіки, на відміну від жінок, досі продовжують виконувати роль, нав'язану їм суспільством. І саме тому страждають.
Емансипація виходила з простої ідеї: людина - більше за свої соціальні ролі чи обов'язки. І вона має жити не так, як передбачають гендерні ролі, а як сама особистість вирішує.
Жінкам це вдалося за останні 100 років - вони вже не домогосподарки чи постійно годуючи чи вагітні матусі. Вони знаходять свої покликання в житті не звертаючи увагу на те, якою жінка має бути згідно стереотипів та суспільної моралі.
Чоловіки, на думку Голіса, продовжують з покоління в покоління відтворювати ролі. Вони знаходять не своє покликання, а намагаються відповідати уявленням суспільства про те, що таке "справжній чоловік".
Працює до сьомого поту на кількох роботах, майже не висловлює свої емоції, не має права заявити про погане самопочуття, повинен приховувати свої емоційні травми. Саме таке ставлення і призводить до того, що чоловіки живуть менше жінок.
Одна з важливих ідей Голіса - відновлення якісного емоційного контакту з власним батьком.
"Кожен син має запитати себе: які травми були в мого батька? Чим пожертвував заради мене та інших? Про що він мріяв, на що сподівався? Чи втілив він свої мрії у життя? Чи був він емоційно вільним, щоб жити таким життям? Як його батько та його культура заважали його мандрівці? Що я хотів би спитати у нього про те, що означає бути чоловіком? Чи намагався він відповісти на ці запитання для себе, а не для інших? Чи ставив він взагалі такі питання до себе? В чому полягає непрожите життя мого батька, і може, я в тій чи іншій мірі, проживаю це життя за нього?".
Чесна відповідь на ці запитання чи розмова з батьком на такі теми здатні змінити життя.
Франко Нембріні. "Від батька до сина"
GETTY IMAGES
Це книжка не лише батька чотирьох дітей, але й вчителя літератури та релігії, директора та засновника школи "Ла Трачча" в Бергамо.
Його головна ідея - "виховувати, не ставлячи перед собою мети виховання". Іншими словами, вдосконалювати себе, не читати дітям багато моралей.
Це звучить дуже просто, але насправді за цим принципом - велика робота над собою. І на таку роботу краще за все налаштуватися саме за читанням цієї книжки.
Одна з важливих ідей книги - розуміння ролі батька. Річ не лише в тому, що батько вчить своїм прикладом. Він має жити життям, наповненим смислом, і саме це має бути свідченням для дітей.
Якщо у самого тата немає мети, чітких правил що добре, а що зле, немає розуміння власної місії в цьому світі, то він не зможе нічого дати своїм дітям. Навіть якщо приділятиме їм багато часу.
Суть книги Нембріні - в словах його співвітчизника Умберто Еко "Те, ким ми є, залежить від того, чому нас навчили батьки в ті моменти, коли не намагались чомусь навчити".
(За матеріалами сайту https://www.bbc.com/ukrainian/blogs-44780127?SThisFB&fbclid=IwAR3tgF3XUWOv2k6a45C5McUv3eOd5zJ4vcgUmFcv0AVeWpJrihKfu_t3rhI)
Немає коментарів:
Дописати коментар