На вічнім шляху до Шевченка

Мабуть, не один з нас відкрив для себе Шевченка ще в ранньому дитинстві. Такі прості і звичайні слова. Скільки раз повторюю їх, вслуховуюсь в їхню мелодику і не можу розумом збагнути, словами розказати, в чому ж їх сила, неповторність, особливий магнетизм. Напевно, отак і самого Шевченка. Повністю пізнати, вивчити, усвідомити просто неможливо. Він настільки багатогранний і невичерпний, що безкінечний. Читаючи його прозові твори, просто неможливо не захоплюватися його ерудицією і широким діапазоном сприйняття світу мистецтва,

літератури.Шевченко був приречений бути поетом, це більше ніж митець. Це людина,яка давно стала символом, знаком, легендою.  Творчість Шевченка — не просто поетична творчість, а філософія, і мудрість. А тому кожна зустріч з його творчістю – це нові і нові відкриття.

Вшановуючи 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка працівниками  Старокостянтинівської ЦБС проводилися літературні години,поетичні портрети, літературні вікторини, мистецькі колажі, літературно-художні викладки. В Центральній районній бібліотеці пройшов Шевченківський тиждень, під час якого відбувалися презентації книжкової виставки «Доростаймо серцем до Шевченка», електронної  виставки «У славі живій Кобзаря»,  проведено день інформації «Слава Шевченкова- слава України».  Працівниками відділу обслуговування було проведено літературно-мистецьку годину «Шляхи України у Каневі сходяться», на якій гостей заходу знайомили з цікавими фактами з біографії поета, звучали уривки з поем та вірші. Окрасою заходу став уривок з п’єси «Назар Стодоля» у виконанні учнів ЗОШ №3. Поети різних народів планети, виявляючи шану до Т.Г.Шевченка, переклали «Заповіт» рідною мовою.  Він перекладений  147  мовами народів світу, деякі переклади були прочитані учасниками заходу. Також запрошені переглянули відеоматеріали «Т.Шевченко-художник з душею поета», «Малярство Кобзаря». Надіємося, що почуте  на заході залишило добрий, світлий слід  у серцях слухачів.

 В ці дні про нього говорять багато. Проте, Шевченко, як невмирущий образ, потребує не стільки високих і пафосних слів, як вдумливого  прочитання, розуміння і усвідомлення.  Дуже влучно  сказав про це Іван Дзюба: “Ми на вічнім шляху до Шевченка…” Так, на вічнім.